Дорогі родичі та близькі наших хлопців! Ми постійно стикаємося з труднощами в родинах: невизначеність у взаєминах, виставлення здорових фізичних і психологічних меж, нерозуміння того, які вчинки допомагають, а які провокують.
Наші фахівці готові додатково працювати з вами за програмою сімейного супроводу та післяреабілітаційного супроводу. Робота може проходити як очно, так і дистанційно — телефоном або відеозвʼязком, якщо ви з іншого міста.
Це не формальна консультація «для галочки». У родині залежного за роки хвороби складається власна система правил, у якій кожен уже знає свою роль: хто рятує, хто контролює, хто вдає, що нічого не відбувається. Змінити її неможливо, поки її не побачили.
Співзалежність — це стан, у якому життя близьких повністю підпорядковане хворобі іншої людини. Настрій родини залежить від того, у якому стані він прийшов додому; плани скасовуються; гроші рахуються за нього; сварки й перемирʼя йдуть по колу.
Найважче прийняти інше: щира турбота дуже часто працює на хворобу. Закритий борг, покритий прогул, відмазування перед роботою й родичами — усе це прибирає наслідки, з якими людина мала зіткнутися. Без наслідків не настає момент, коли вона звертається по допомогу.
Тому ми говоримо з родиною про межу: допомагати людині — так, допомагати хворобі — ні. Ця межа проходить не там, де здається, і майже завжди вимагає змінити те, що робилося роками з найкращих мотивів.
Як розмовляти, щоб не закінчилося скандалом. Що робити, коли він обіцяє кинути сам. Чи можна привезти людину силою. Як не зруйнувати себе, поки триває хвороба іншого. Що казати дітям. Як поводитися після виписки — контролювати чи не помічати.
На жодне з цих питань немає універсальної відповіді, бо відповідь залежить від стадії, від складу родини й від того, що вже пробували. Саме тому ми й розмовляємо з кожною родиною окремо, а не видаємо пам’ятку.
Як розмовляти із залежним про лікування: чому не працюють сварки, сором і ультиматуми, і що робити замість них. Робота психолога-мотиватора.
Співзалежність у родині залежного: ознаки, чому турбота починає годувати хворобу і як виставити здорові межі.
Перші місяці вдома після реабілітації: чого не варто робити родині, як не скотитися в контроль і що робити у разі зриву.
Ні. Примусово доставлений пацієнт виїжджає за першої ж нагоди, і після цього наступна спроба стає значно важчою. Але відмова на словах майже ніколи не є остаточною: працює психолог-мотиватор, за потреби з виїздом до вас.
Домовтеся про конкретний строк і про те, що буде, якщо не вийде. Без строку обіцянка перетворюється на спосіб відкласти розмову, і так проходять роки. Самостійна спроба з чіткою межею часто стає найкращим аргументом на користь центру.
Ні. Поки людина вживає або грає, закритий борг лише знімає наслідок і зсуває внутрішню межу. Спершу програма, потім фінансові питання.
Так. Сімейний супровід проводиться і дистанційно — телефоном чи відеозвʼязком. Приїзд потрібен самому залежному, а не всій родині.
Від нас — ні. Консультація анонімна, факт звернення ми не розголошуємо.
Ці відгуки написані не нами: вони лежать на картці Google, і видалити незручний відгук власник картки не може.
Я, Андрію, тепер уже колишній наркоман. Довгий час вся моя сім'я боролася з цією хворобою, але все поверталося, і я знову починав вживати наркотики. Проходив курс реабілітації у центрі "ІСТОК". У центрі проводилися заняття за спеціальними методиками реабілітації залежних. Керівництво та колектив позитивні та чуйні, тут все сприяло моєму лікуванню та одужанню. У центрі ситуація майже домашня. Все продумано і прораховано так, щоб залежна людина по-справжньому замислилася над своєю проблемою і зробила правильний вибір, кинула вживати алкоголь та наркотики. Рекомендую центр “ІСТОК” всім, хто зіткнувся з проблемою залежності і захотів би змінити своє життя на краще, зробивши правильний вибір. Ще раз дякую Вам за Вашу нелегку і потрібну працю і за те, що вселяєте віру в людей.
Мене звуть Сергій, я живу у Харкові, мені 39 років. Вживання алкоголю – моя давня проблема. Останнім часом пристрастився і до наркотиків. Кинути самостійно не вийшло ні з першого… ні з сотого разу. Змінити своє життя на краще було не в моїх силах. За відгуками і порадами одного мого друга, який уже пройшов свій подібний шлях, я дізнався про реабілітаційний центр Істок. Тут добрі умови, персонал, який знає свою справу. Найпрофесійніші та кваліфікованіші наркологи та психологи. Тут я дізнався, що алкогольна залежність - це страшне захворювання, але за дотримання деяких правил можна жити повноцінно і ніколи не повернутися до цієї залежності. За допомогою цього центру я повернувся до родини та на роботу. Дуже дякую за життя!
Здрастуйте. Я Марина, живу у Києві, мені 28 років. У мене тривалий час були проблеми із вживанням наркотиків. Я намагалася залишити, але всі мої методи були безуспішними. І нарешті я вирішила звернутися за допомогою і мені дійсно допомогли, по-справжньому, професійно, якісно, з турботою та підтримкою в РЕАБІЛІТАЦІЙНОМУ ЦЕНТРІ ІСТОК. Цей центр просто знахідка для алко та наркозалежних. Відмінні умови проживання, кваліфікований персонал, психологи – наркологи. Мені сказали, що хвороба залежності - це невиліковне захворювання, але з ним можна щасливо жити, просто жити потрібно буде за новими принципами. Завдяки цьому центру я подолала усі свої проблеми. Це саме той центр, якому варто довірити себе...
Консультація безкоштовна й анонімна. Телефонують здебільшого рідні, а не сам залежний, — це нормально, з цього й починається більшість історій.
Зателефонувати +38 (063) 632-71-17Залишити заявку
Анонімно, цілодобово